Прикмети перед смертю: сова на гілці біля вікна сільської хати вночі і місяць у тумані
1 min read

Прикмети перед смертю: що записали етнографи

Зміст сторінки

Коротко. Прикмети перед смертю в українських записах найчастіше повʼязані з тваринами й птахами: собака виє, сова чи сич кричить біля хати, птах бʼється у вікно, курка співає півнем, крук кружляє над селом. Рідше йдеться про тріск і стук у хаті, ікону, що впала, рослини й зорі, а окремо стоять заборони на похороні й на кладовищі. Тут зібрано не переписані переліки, а записи з місцем і роком. У томі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) 2020 року виття собаки згадано в 48 зі 156 записів, що мають рубрику «Прикмети на смерть», і ці 48 записів походять із 20 областей. Прикмети подано як уявлення, записані в конкретному місці й часі: вони не мають доведеної сили передбачення, і сторінка не дає порад.

Звідки дані. Основа сторінки: Етнографічний образ сучасної України, т. 5 (ІМФЕ, 2020), присвячений поховально-поминальним звичаям. У цьому томі 156 записів мають рубрику «Прикмети на смерть»; їх зроблено в 24 областях у 1977-2015 роках, два записи без дати. Записи містяться в рубриках про смерть, тому смерть тут переважає як тлумачення: у записах з інших рубрик чи з інших видань ті самі птахи можуть віщувати гостей, звістку чи погоду. Друге джерело: Етнографічний збірник, т. 31-32 (1912) з описами похоронних звичаїв окремих сіл; де рік запису не вказано, наводимо рік видання. Також використано збірку Івана Франка з Підгірʼя (зібрано переважно 1880-1882 років, видано 1898), приказки Матвія Номиса (1864) і архів етнографа Василя Кравченка (видання ІМФЕ 2025 року). Числа на сторінці стосуються лише тому 2020 року, рахують записи (паспорти записів), а не людей, і поруч із кожним числом названо критерій. Кожну цитату в лапках звірено з джерелом; тире в цитатах замінено дефісом, наголоси збережено, у квадратних дужках стоять пояснення упорядників. Частину записів зі змішаним мовленням, не українською мовою чи з пошкодженим розпізнаванням передано редакційним переказом із позначкою; у дослівних цитатах збережено мовлення оповідачів. Оповідачів не називаємо, лише місце і рік.

Чого тут немає. Ознак наближення смерті з медицини, описів стану людини перед смертю і порад рідним сторінка свідомо не містить. У записах є і обереги, але їхнього змісту сторінка не переказує.

Чому і до чого виє собака: прикмети з записів

Собака, що виє, найчастіша прикмета смерті в томі 2020 року. Критерій підрахунку: у записі з рубрикою «Прикмети на смерть» є виття або скавуління собаки, незалежно від того, яке значення йому надано. Таких записів 48 зі 156; вони походять із 20 областей і датовані 1985-2014 роками. У Стрижавці на Вінниччині 2011 року уточнили, що йдеться саме про виття: «якшо у дворі виє собака, не гавкає, а завиває». В одному записі, зробленому на Одещині 2010 року, прикметою названо й гавкіт; до 48 записів він не входить.

Куди собака задирає морду. Найчіткіша схема стосується напрямку. У 13 записах із семи областей смерть віщує собака, який виє з мордою вниз: до землі, в землю, у долину. У 10 із цих 13 записів виття з мордою вгору означає пожежу, в Івашківцях на Хмельниччині 2013 року війну, а ще у двох записах (Липівка на Київщині, 1994; Скосарівка на Одещині, 2010) названо лише виття вниз. Шість із 13 записів зроблено на Чернігівщині. У Березні на Вінниччині 1989 року казали: «Собака виє до землі - буде мрець, а як догори - то на пожар.» У Черхаві на Львівщині 2011 року: «Як собака виє догори - на вогонь, а в долину - буде мрець.» У Смоші на Чернігівщині 1992 року: «Собака виє вгору проті пожару, а вниз - проті вмирущого.»

Ця схема старша за польові записи тому. На Холмщині 1910 року записали: «Собака виє, опустивши голову до землі, - на смерть; піднявши морду до гори - пожар.» У збірці Франка з Підгірʼя пес, який виє вночі, «піднявши морду до гори, то віщує огонь, а коли порпає яму і виє встромивши морду в ту яму, то віщує, що хтось в домі умре». У Тростянці на Снятинщині (видання 1912) смерть віщував пес, що виє, тримаючи голову вниз (переказ редакції).

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Виє мордою вниз «Сабачка виє перед порогом вниз носом - на смерть, а вгору - на пожар.» Чорногородка на Київщині, 1987
Виє, задерши голову «Як собака виє, кажуть, війна буде, бо собака виє і догори голову задирає. А як у долину, то буде умірлець.» Івашківці на Хмельниччині, 2013
Виє під вікном серед пригод, що віщують смерть: «Собака виє під вікном хати.» Прохори на Чернігівщині, видання 1912 (рік запису не вказано)
Виє, і в сімʼї хтось помре «Собака як виє, то хтось умре у сімʼї.» Пилипча на Київщині, 2008
Виють собаки «Якщо виють собаки - скоро хтось помре.» Демидове на Одещині, 1996
Риє яму «Якшо собака виє, то це буде похорон у дворі, якшо собака риє яму.» Петриківка на Дніпропетровщині, 2012
Риє в той бік «Ше собаки: з котрої сторони десь похорон буде, то в ту сторону ями риють на землі.» Вільшаник на Львівщині, 2011
Дивиться на чужий двір куди собака дивиться, у тому боці хтось і помре (переказ редакції) Шпилівка на Сумщині, 2006

Розповіді про випадки. Частина записів не правило, а спогад. На Буковині, в Юрківцях 2012 року, розповіли: «Ну, оце у нас то пес рув, як дід мав вмерти.» У Бурині на Сумщині 2011 року в записі згадали собаку, який, за словами оповідачів, вив майже тиждень, задираючи голову вгору, і після того помер син господарів (переказ редакції). Цей спогад не вкладається в схему з напрямком морди: у ньому виття вгору повʼязано зі смертю, а не з пожежею. Подаємо його як слова оповідачів.

Як самі оповідачі пояснювали виття. У збірці Франка: «Пес має до себе, що може видїти духа.» Далі пояснено, що коли померлий ходить, «пес його видить, а чоловік не завсїгди». У Пилипчі 2008 року, згадавши, як собака не просто вив, а кричав, коли помер один чоловік, дивувалися, чи собака відчуває, що людини скоро не стане. А в Широкій Балці на Херсонщині 2013 року поруч із прикметою прозвучало й буденне пояснення: «Кажуть, якшо собака риє, - це на покойника. Ну, може, собака кістку ховає». Що кажуть про виття собак дослідники поведінки тварин, зібрано в розділі про те, чи збуваються прикмети.

Курка співає півнем

Курка, що співає, як півень, ще одна відома прикмета з двору. Записи тому 2020 року про неї, повʼязані з нею обереги і ранні паралелі ми розібрали на сторінці до чого сняться кури, тому тут лише кілька записів, яких там немає. У збірці Номиса: «Курка як заспіва - віщує смерть кому з господарства.» У Мшанці на Старосамбірщині 1910 року розрізняли час: курка, що піє зранку, не шкодить, недобре, лише коли вона піє ввечері (переказ редакції). У Ясениці на Львівщині 2011 року сказали коротко: «Як кури піють, не півні, то тоже-таки прикмета.»

Птах бʼється у вікно або залітає в хату

Критерій підрахунку: у записі з рубрикою «Прикмети на смерть» птах бʼється, стукає у вікно чи зазирає в нього. Таких записів 13. Не всі вони віщують смерть: у чотирьох птах біля вікна може означати також гостей або звістку, а одна оповідачка прямо каже, що сама такого не помічала.

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Пташка бʼється у вікно «Пташка бʼється у вікно - гості прибʼються або хтось одібʼється [умре].» Чичиркозівка на Черкащині, 1990
Пташка у вікно «Як пташка у вікно [бʼється], то буде звістка», добра або погана (переказ редакції) Березна на Вінниччині, 1989
Пташечка стукає на запитання, чи не стукала пташечка у вікно: «То ж на гостя.» Смерть у тому записі віщує сова. Стобихва на Волині, 2010
Стукає вночі «Пташка у вікно стукає з полночі, три рази»; якщо відгукнутися на такий стук, за записом, буде погане (переказ редакції) Велика Кошелівка на Чернігівщині, 2010
Голуб зазирає «Голуб зазирне у вікно - до смерті.» Гологори на Львівщині, 1985
Горобець дивиться «Горобець після полудня як дивиться у вікно - то до смерті.» Ярославка на Хмельниччині, 1989
Горобець вдарився «Як потя́ вдариться у вікно, горобець.» Верхні Ворота на Закарпатті, 2008
Синиці бʼються взимку хтось гине в дорозі, у снігах (переказ редакції) Кардів на Снятинщині, 1911
Ластівка в хаті коли ластівка через відчинене вікно «влетить до хати, то се знак, що в тій хатї хтось умре» Підгірʼя, збірка І. Франка, зібрано переважно 1880-1882, видано 1898

Залітання птаха в хату в записах тлумачать по-різному. В Охтирці 2014 року на запитання, що буде, як пташка влетить у хату, відповіли: «Та оце воно як кому - на вмирущє, а як кому - на живущє». А у Свічківці на Черкащині 2009 року оповідачка переказала прикмету і додала від себе: «Кажуть, шо птичка, як там стукне у вікно, то може бути щось неприятне. Но я такого не замічаю.» Поруч із птахом у вікні є і образ птаха на дереві: на Закарпатті, у Верхніх Воротах 2008 року, згадували батька, який, побачивши соловʼя на дереві, сказав: «Прилетів мій соловей, мені вже довго не жити».

Сова, сич і пугач: чому кажуть, що птах кричить «поховав»

Сову, сича, пугача чи пущика (у записах також путькало, повутькало) згадано в 31 записі з рубрикою «Прикмети на смерть»; критерій той самий: згадка птаха в рубриці. Здебільшого їхній крик біля хати чи на хаті віщує смерть, але в записі з Дніпровокамʼянки на Дніпропетровщині 2012 року крик сичів у лісі віщував війну (переказ редакції), у Турʼї на Чернігівщині 2009 року пугач кричить на збиток, втрату (переказ редакції), а в Нових Санжарах на Полтавщині 1994 року: «Сови кричать на біду.»

Слово в крику. У десяти записах із семи областей голос птаха передано словом «поховав» чи «поховаю». Найчастіше так кричить сова чи сич, в одному записі птаха не названо, а в Буйволівцях на Хмельниччині 2013 року так, за словами оповідачки, кричить дикий голуб: «То голуб дикий. То воно кричит: «Поховав! Поховав!».» У Глинську на Кропивниччині 2012 року пояснили, звідки слово: сич сідає на трубу, «Нахилив голову - і так ми перекладаєм, шо кажим «поховав».» В Антонівці на Хмельниччині 2013 року: «Сова кричить чясом «Поховав!» - якось воно так. Вона якось так і звук видає, бо вона міняє голоса.»

У двох записах той самий птах має і другий голос, на народження. У Стрижавці 2011 року: «а якшо має народитися, то вона кричить «кве, кве»». У Березні 1989 року путькало «як на комин сяде й виє, плаче - на похорон: «поховав-поховав», як ках-ках-ках-ках - на родини». Схожу пару слів записали ще на Холмщині 1910 року: «Як сова кричить «вивезь» - то на смерть. («Повій» - родини).»

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Сова кричить на хаті «На чиїй хатї сова закричить, там хтось умре.» Підгірʼя, збірка І. Франка, зібрано переважно 1880-1882, видано 1898
Пугач чи сич над хатою «Коли над хатою пугає пугач, або сич - біду віщує, и найпаче пожежу.» збірка Номиса, 1864
Сова кричить довго «Як має бути дес по сусідству, то сова кричить довго.» Новосілка на Тернопільщині, 2011
Пугач кричить «поховаю» «Попугайчик [пугач] ще кричить: «Поховаю, поховаю»» Скосарівка на Одещині, 2010
Сова пугукає віщує смерть разом із зозулею і жовною (переказ редакції) Товмачик на Коломийщині, видання 1912 (рік запису не вказано)
Сова свище біля хати ворожить смерть (переказ редакції) Тростянець на Снятинщині, видання 1912 (рік запису не вказано)
Перелік птахів «Смерть ворожать отсї звірята: сова, пугач, ворона, крук», далі названо синицю, зозулю, курку, кертицю (крота) і пса (переказ редакції) Кардів на Снятинщині, 1911

У Скосарівці 2010 року вважали, що довгий крик такого птаха біля хати накликає смерть (переказ редакції). Записаний і сумнів: в Антонівці на Хмельниччині 2013 року (інший запис, з іншого району) оповідачка згадала, як колись на фермі було повно сичів і вони постійно кричали біля одного двору, а один чоловік на розмови про прикмету відповів, що там ніхто не помирає (переказ редакції).

Зозуля, крук, ворона і дятел

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Зозуля кує на подвірʼї «Зозуля приносить погані вісті. Прилетить на двір і вчепиться - і кує, і кує, і кує. Ото на погане, на вмируще.» Помоклі на Київщині, 2009
Зозуля кує «Зозуля виковує на смерть.» Смош на Чернігівщині, 1992
Зозуля закує «Зозуля закує - то недобре.» Чичиркозівка на Черкащині, 1990
Зозуля над хатою зозуля, що кує, пролітаючи над хатою або сидячи на ній, ніби викликає душу з хати (переказ редакції) Тростянець на Снятинщині, видання 1912 (рік запису не вказано)
Зозуля вночі смерть віщує зозуля, що кує вночі (переказ редакції) Товмачик на Коломийщині, видання 1912 (рік запису не вказано)
Крук летить «Оце крук летить, то буде покойник.» Михайлівка на Донеччині, 2009
Крук упоперек села «коли впоперек села летить крук - чекай на покійника» Завалля на Кропивниччині, 2011
Крук кружляє «Крук великий летить, курличе, робить кілька обертів - то вже скоро похорон буде в селі.» Вільшаник на Львівщині, 2011
Круки над хатами «Якшо круки літають понад хати і де приблизно вони літають, над якою місцевістю, над якою хатою, то там повинен бути покійник - хтось помре.» Ясениця на Львівщині, 2011
Два круки бʼються «Крук круче, то буде похорон, по селі з лісу прилітає. А як два зійдуться і бʼються, то на похорон.» Гологори на Львівщині, 1985
Ворона на хаті «Стане ворона на хату, каркне раз, два рази, так і знайте, шо хтось вмре.» Оселівка на Буковині, 2012
Ворона під вікном «І ворона кряче під вікном, так само сповіщає, що може бути якась біда, горе.» Нагуєвичі на Львівщині, 2011
Ворона кракне «Як ворона кракне, то хто-небудь умре.» збірка Номиса, 1864
Ворон над хатою ворон кряче над чиєюсь хатою, у ній буде мрець (переказ редакції) Голови на Косівщині, 1911
Сорока і ластівка «Сорока кряче на смерть, а ластівка щебече - на добро.» Чорногородка на Київщині, 1987
Дятел стукає дятел стукає дзьобом у ріг хати знадвору (переказ редакції) Прохори на Чернігівщині, видання 1912 (рік запису не вказано)
Дятел у стіні дятел довбе стіну хати, ніби вистукує смерть (переказ редакції) Тростянець на Снятинщині, видання 1912 (рік запису не вказано)

Зозуля в записах буває і лічильником років: у Турʼї на Чернігівщині 2009 року згадали, що в зозулі питають, скільки років житимеш (переказ редакції). Дятла в рубриці «Прикмети на смерть» тому 2020 року ми не знайшли: він трапився лише у виданні 1912 року. Збирач у Прохорах, перелічивши дятла, собаку і курку, наголосив: «Сї прикмети віщують не тільки одну смерть, але і взагалі зміну до гіршого» у житті родини, в дворі якої таке сталося.

Кріт, миші, мухи, заєць і кіт

  • Кріт. В Іваньках на Черкащині 2000 року серед прикмет: «Кріт крутить огород, кругом хати, подвірʼя». У Тростянці кротовина, накидана до самої хати, означала, що хтось помре, у Мшанці 1910 року велика купа від крота віщувала мерця, а в Солотвині на Житомирщині 1926 року (архів Кравченка) кріт, що риє в хаті, віщував смерть господині, а в клуні господаря (переказ редакції).
  • Миші. У Смячі на Чернігівщині 2009 року оповідачка згадала слова матері: «що як ідуть в хату миші, це віщує на смерть».
  • Мухи. У Березні 1989 року: «Мухи в хаті - до горя, до мерця.» У Підгірному на Полтавщині 2012 року, коли мух у хаті не було і раптом «появляться мухи - не дуже задовго буде похорон».
  • Жаби в хаті. У Бурині 2011 року: «Як жаби у хаті, то це тоже на вмируще.»
  • Заєць. На Холмщині 1910 року: «Як заяць загляне в окно, близька смерть когось з теї хати»
  • Кіт. У Косові 2012 року: «Якщо кіт додому пристає - тоже недобре.»
  • Метелик. У Яришівці на Вінниччині 2013 року жінка розповіла, що після смерті матері взимку в хаті девʼять днів кружляв метелик; вона повʼязала його з тією смертю (переказ редакції).

Речі в хаті: тріск, стук, ікона, паска

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Тріск у миснику «В миснику луснуло - чоловік умер. В углі щось дзенькнуло - сусідка вмерла.» Ятранівка на Черкащині, 1990
Тріщить стіна якщо стіна тріснула за столом, помре господар, біля печі господиня, між вікнами хлопці, біля полиць дівчата; іноді тріск буває «як у бич», особливо на Святвечір і Різдво (переказ редакції) Мшанець на Старосамбірщині, 1910
Стук або голос «Десь шось постука в вікно або гукне [перед смертю], особенно як гукне.» «От спиш - і гукне, назве, і ти обізвешся - ото не мине ніколи.» Лозова на Харківщині, 2001
Стукало у вікно жінка розповіла, що перед загибеллю родича їй тижнів зо два вночі стукало у вікно, хоч надворі нікого не було (переказ редакції) Зяньківці на Хмельниччині, 2013
Звук води «Звук наче вода біжить віщує смерть.» Нові Санжари на Полтавщині, 1994
Дзвони «Як дзвони гудуть сумно - скоро хтось вмре.» збірка Номиса, 1864
Ікона або посуд падає «Ікона впаде або посудина сама собою впаде - то на смерть.» Ярославка на Хмельниччині, 1989
Ікона розбилася «Може впасти ікона і розбиться. Це вже на смерть.» Велика Кошелівка на Чернігівщині, 2010
Паска запала «Як паска в печи западе ся на середині, то хтось у домі, звичайно Господар або Господиня, того року вмре.» Підгірʼя, збірка І. Франка, зібрано переважно 1880-1882, видано 1898
Свічки на весіллі «Чия сьвічка швидше згорить, те з молодих швидше вмре.» Підгірʼя, збірка І. Франка, зібрано переважно 1880-1882, видано 1898

Про ікону в записах є і заперечення: в одному з записів 2012 року з Дніпропетровщини на запитання, чи кажуть, що може впасти ікона, відповіли, що ні (переказ редакції). У Чулаківці на Херсонщині 2013 року прикмету з паскою розповіли як випадок: паска після печі «р-раз - і сплюснулась», а згодом, як розповіли, померла мама.

Дзеркало. Прикмети про тріснуте чи розбите дзеркало як знак смерті в перевірених записах ми не знайшли. Дзеркало в томі 2020 року трапляється в іншому звичаї: його завішують, коли в хаті покійник. У Тиврові на Вінниччині 2015 року пояснили: «саме в дзеркалах може блукати людська душа, і просто не вибратися із цього лабіринту»; у Стобихві на Волині 2010 року: «Зеркало завішується, бо кажуть воно вбирає в себе негатив увесь.» Етнолог Андрій Темченко (2022) пише про таке уявлення: «Вважалося також, що дзеркало становить своєрідне «вікно», крізь яке стає можливою комунікація з «тим» світом.»

Рослини, дерево і поле

  • Груша. У Свічківці на Черкащині 2009 року оповідачка розповіла, як щороку дивиться на свою грушу: «Листя осипалося знизу - дуже мертимуть молоді люди, вверх і середина осталися.» А коли «верх осипався, а середина і низ стоять - мруть старі». Вона додала: «Оце вже скілько год я це замічаю по деревині. Справджується воно.» Подаємо як її слова.
  • Буря в лісі. Схожу логіку записали в Головах на Косівщині 1911 року: якщо буря ламає старий ліс, буде мор на старих людей, а якщо молодняк, то на молодих (переказ редакції).
  • Щириця під хатою. У Тростянці на Снятинщині (видання 1912) записали, що смерть ворожать не лише звірі, а й рослини, і назвали бурʼян: «Є ростина, що зве ся щириця». Якщо вона виросте на призьбі під хатою, то, за повірʼям, когось із хати покличе на цвинтар (переказ редакції).
  • Капуста. У Мшанці 1910 року: якщо на качані виросте щось завбільшки з жменю, а вгорі завʼяне й усохне, кажуть, що на мерця (переказ редакції).
  • Незасіяний клаптик. В архіві Кравченка є запис 1928 року (місце в паспорті не назване): якщо господар, засіваючи поле, пропустить клаптик між посівом, кажуть, що він залишив його собі на смерть і скоро помре (переказ редакції).

Зірка падає і погода

Зірка, що падає, у записах не попереджає про смерть, а повідомляє про неї: хтось уже помер. Критерій: падіння зірки повʼязано зі смертю чи душею померлого. У томі 2020 року таких записів девʼять, із чотирьох областей (Одещина, Харківщина, Черкащина, Івано-Франківщина), 1998-2012 років. В Іваньках на Черкащині 2000 року: «Як падає зірка, кажуть: «О, це вже хтось умер».» У Дзензелівці того ж року: «Як зірка падає - кажуть, що якась душа одійшла, вмерла.» У Чорній Камʼянці теж 2000 року: «Як котра людина вмирає, то її зірочка падає.» У Пархомівці на Харківщині 2001 року: «Кажного чоловіка [є] ж зірка.»

Те саме уявлення є в збірці Франка: «Кождий чоловік має свою звізду на небі; як чоловік умре, то звізда впаде або й так загасне.» і «Як звізда паде, то се значить, що якась щаслива душа вмерла.» У Замагорі на Івано-Франківщині 2012 року оповідачка переказала, як донька побачила падучу зірку на другий день після смерті батька, і сама ж додала: «А, може, й так показалося.»

Про погоду в цій рубриці записів менше. У Криворівні на Івано-Франківщині 2012 року в розділі «Прикмети метеорологічні» сказали, що коли помирає той, хто ворожив чи ходив до ворожбитів, погода буває бурхлива (переказ редакції). Дощ під час похорону розібрано нижче, серед прикмет на похоронах.

Сни на смерть коротко

У томі 2020 року поруч із передвісниками наяву часто стоїть підрозділ «Сни-прикмети». Типові сюжети в ньому: зуб, що випадає (з кровʼю чи без), зорана рілля, нова хата чи зруб, повна хата мух, покійник, який кличе з собою. Ми не дублюємо їх тут: записи про зуби з місцем і роком зібрано на сторінці до чого сниться, що випадають зуби, а сни з померлими родичами на сторінці до чого сняться покійники.

Погані прикмети на похоронах

У томі 2020 року багато записів мають підрозділ «Заборони та перестороги, повʼязані з похороном». Серед заборон, які стосуються не лише родини, а всіх, хто бачить похорон, часто трапляються дві: не переходити дорогу похоронній процесії і не дивитися на покійника чи похорон через вікно. Нижче ці заборони подано як записані уявлення, разом із поясненнями, які дали самі оповідачі.

Дорога перед похороном. Пошуком за словами «перейти», «переходити» і «перетинати» поруч зі словом «дорогу» та згадкою похорону, з перевіркою контексту, ми знайшли щонайменше 28 записів із 16 областей, де переходити дорогу процесії не можна. Пояснення різні. У Пилипчі на Київщині 2008 року: «Переходити дорогу не можна похорону - кажуть, якась кістка буде рости чи на руках, чи на ногах.» У Козіївці на Харківщині 2001 року: «Як перейдеш дорогу мертвʼякову - нароста гуля, де прийдецця». У Скосарівці на Одещині 2010 року: «Не можна переходити дорогу, бо кажуть, що сам тоді помреш.» У Хлівчанах на Львівщині 2011 року: «Бо то не можна, кажуть. Бо то падає на ту людину». А у Варівцях на Хмельниччині 2009 року пояснили без страху: щоб покійний ішов своєю прямою дорогою і щоб йому там усе вдалося (переказ редакції). У Грабовому на Волині 2009 року і в Троянові на Житомирщині того ж року додали, що так само не переходять дорогу й весіллю (переказ редакції).

Вікно. Пошуком за словами «вікно» і «дивитися» в описах похорону ми знайшли щонайменше 26 записів із 13 областей, де дивитися через вікно на покійника чи процесію не можна. Причини називають такі: у Семенівці на Миколаївщині 2008 року, якщо дивитися у вікно і взятися за щось рукою, виросте «мертва гуля» (переказ редакції); у Чичиркозівці 1990 року: «Казали старі баби, де взяла рукою, як несуть покойника, там на лиці буде шось.» В Антонівці на Хмельниччині 2013 року: «Кажуть, шо покажуцця там вмерші.» У Лупаревому на Миколаївщині 2013 року оповідачка не була певна причини заборони, але припустила, що можна «нагледить»: «Не знаю, яка причина в цьому, но кажуть, шо не можна. Вродє би нагледить.» Є й протилежні записи: у Вільшанику на Львівщині 2011 року на запитання, чи можна дивитися у вікно на процесію, відповіли, що можна (переказ редакції), а в Шилівцях на Буковині 1981 року навпаки: «Коли виносять мирця з двору, треба дивитися у вікно, щоб ним снити [щоб хоч уві сні приснився].»

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Дощ під час похорону «Коли хоронять, йде процесія, і йде дощ, то буде покойник.» Далі додано строки: ««До девʼяти днів». «До сорока [днів]».» Велика Кошелівка на Чернігівщині, 2010
Дощ до похорону «Як умре, і дощи пойде, а його не заховали, у скорості ще хто вмре.» Так само в Мньові на Чернігівщині 2010 року: якщо помер чоловік і йде дощ, скоро ще хтось помре (переказ редакції) Жадове на Чернігівщині, 2009; Мньов, 2010
Дощ, але інакше дощ на похороні тлумачать не як прикмету, а як жаль: «Плаче за світом» Іваньки на Черкащині, 2000
Листок із вінка «Там впаде листок, там то, кажуть, ой, скоро буде вже знов померлий. Так говорили.» Комарів на Львівщині, 2011
Двері після виносу швидке зачинення дверей після виносу труни пояснювали повірʼям про недопущення наступної смерті (переказ редакції) Ятранівка на Черкащині, 1990
Машини назустріч якщо, коли винесуть покійника, назустріч їдуть машини, скоро буде ще похорон (переказ редакції) Козацьке на Чернігівщині, 2010
Вагітна на похороні на запитання, чи можна вагітній іти на похорон: в Інгульці на Херсонщині 2013 року «Ні.», у Хлівчанах 2011 року «Як близько [ішла], а далеко - не ішла нігде.», а в Берестовому на Запоріжжі 2012 року «А ідуть.» Інгулець, 2013; Хлівчани, 2011; Берестове, 2012

Прикмети на кладовищі

Прикмет, повʼязаних саме з кладовищем, у прочитаних записах небагато. Здебільшого вони стосуються птахів над цвинтарем, могили і землі, яку кидають у яму.

Прикмета Що сказано в записі Де і коли записано
Крук над кладовищем «Крук літає навколо кладовища - хтось умре в селі» Холмщина, запис Я. Сенчика 1910 року, видання 1912
Пташка співає на могилках «Як та пташка співає на могилках, то вже жде - хтось помре.» Стобихва на Волині, 2010
Могила просіла якщо протягом року після похорону могила западеться, з роду померлого скоро ще хтось помре (переказ редакції) Підгірʼя, збірка І. Франка, зібрано переважно 1880-1882, видано 1898
Рідні не кидають землю «Своє, рідні, - нє, бо не можна [кидати пригорщу землі в могилу], бо тяжко тримати рідну землю.» Винятинці на Тернопільщині, 2011
Земля чи гроші «Землю своїм не можна кидати. Свої кидають гроші.» Співали: «Ой не кидай, родинонько, На мене землю.» Сербинівка на Хмельниччині, 1989
Раніше кидали «Рідні, свої, вже не кидают, колис - кидали. Тепер кажут, шо не можна рідним кидати.» Новосілка на Тернопільщині, 2011
Кидають усі «У нас тут кідають ще й землю - і рідні, й нерідні, всі, хто хочєш.» Охтирка, 2014
Не брати своє з цвинтаря «Вроді, кажуть, шо не можна брать з кладбища те, шо сам приніс, а другі можуть забрать.» Лиса Гора на Миколаївщині, 2008
Не наступати на могилу «Наступать не можна. Неприятно на людину наступать, вона мертва.» Демʼянівка на Донеччині, 2012
Яма на ніч «Увечері тільки не можна і яму копати не можна, щоб ночувала відкрита яма.» Чернігів, 2010
Яма ночує яму, навпаки, копають на ніч, щоб переночувала: «Оце викопали і лежать так навхрест такі дві палички, щоб людина не впала.» Градизьк на Полтавщині, 2012

Останні два записи показують, як різняться звичаї навіть у сусідніх областях: в одному місці відкрита на ніч яма небажана, в іншому її залишають на ніч навмисно, поклавши навхрест дві палички. Прикмети, що впасти на кладовищі погано, у перевірених записах ми не знайшли.

Чи збуваються прикмети перед смертю

Прикмети не мають доведеної сили передбачення. Перевірки, яка показала б, що після виття собаки, крику сови чи удару птаха у вікно люди помирають частіше, ніж зазвичай, ми не знайшли (пошук у PubMed 17 листопада 2026 року за запитами death omen belief і superstition death omen дав одну статтю: опис повірʼїв про африканського птаха-носорога, без перевірки, чи вони справджуються). Нижче лише те, що кажуть самі записи й анотації досліджень.

Що кажуть самі оповідачі. У Прохорах збирач пояснив, чому прикметам вірять: «Селяне вірять їм, бо примітки що до правдивости їх мають чимало за собою доказів.» Такі докази в записах мають вигляд розповідей про один випадок: собака вив, і хтось помер. Скільки разів собака вив, а ніхто не помер, у записах не рахують. Сумнів звучить у самих записах: про птаха у вікні «Но я такого не замічаю» (Свічківка, 2009), про собаку «Ну, може, собака кістку ховає» (Широка Балка, 2013), про падучу зірку «А, може, й так показалося.» (Замагора, 2012). А в легенді зі збірки Франка пояснено, чому люди взагалі не знають своєї смерті: «Давно люде на перед знали, коли хто вмре.» Один чоловік, який знав, що завтра помре, перестав дбати про господарство, і Бог забрав у людей таке знання (переказ редакції).

  • Ілюзія причинності. Матуте та співавтори (2015) в огляді експериментів своєї групи за 20 років пишуть, що люди можуть повірити в причинний звʼязок між подіями, які насправді не повʼязані, і що, за анотацією, за відомих умов така ілюзія може виникнути в будь-кого.
  • Віра в надприродне і вибір прикладів. У лабораторному дослідженні Бланко, Барберії і Матуте (2015) сильніша віра в паранормальне (її вимірювали опитувальником) була повʼязана з більшою ілюзією причинності в завданні з неповʼязаними подіями. За анотацією, цей звʼязок статистично пояснювався тим, що такі учасники частіше обирали для перевірки випадки, де можлива причина була присутня. Здатність помічати справжні звʼязки від віри не залежала.
  • Закономірність у випадковому. У серії з пʼяти досліджень ван Пройєна, Дуглас і Де Іносенсіо (2018) схильність бачити закономірність у випадкових результатах підкидання монети чи в хаотичних картинах була повʼязана з вірою в теорії змови і надприродне.
  • Чому виють собаки. Легоцкі та співавтори (2023) програвали записи вовчого виття 68 породистим собакам. Довше відповідали виттям і більше виявляли ознак стресу старші собаки з порід, генетично ближчих до вовка; на думку авторів, результати вказують, що одомашнення поступово витісняє виття з поведінки собак. У статті-гіпотезі Коржанової та співавторів (2021) зазначено, що вовки й собаки відповідають виттям на звук сирен. За опитуванням 940 власників (Зільберманн і Ганзлоссер, 2023), виття належить до ознак, якими собаки з проблемною поведінкою під час розлуки з господарем відрізнялися від інших. Жодна з цих праць не повʼязує виття собак зі смертю людей.
  • Сови в різних культурах. За анотацією систематичного огляду 29 досліджень 1997-2025 років (Бутелезі та співавтори, 2026), в одних культурах сов шанують як символ мудрості й удачі, а в інших бояться як віщунів смерті, нещастя чи чаклунства. Тобто уявлення, записані в українських селах, мають паралелі далеко за межами України.
  • Птахи і скло. У дослідженні Семюелса та співавторів (2022) камера на подвірʼї житлового будинку в Північній Америці за два роки зафіксувала 38 випадків: 29 ударів об вікно і девʼять разів, коли птах встиг відвернути. Лише два удари одразу закінчилися загибеллю птаха, 23 птахи відразу полетіли. Автори вважають, що причиною можуть бути відображення на склі, а більшість ударів мешканці будинку не помітили.

Такі дослідження не перевіряли українських прикмет. Вони лише показують, що для виття собак і ударів птахів об скло є буденні пояснення, що схожі повірʼя про сов відомі в багатьох культурах і що, за дослідженнями ілюзії причинності, випадковий збіг легко сприйняти як звʼязок.

Чого ми не знайшли: межі пошуку

Перелік нижче описує результат пошуку в прочитаних виданнях, а не доводить, що таких повірʼїв не існує. Межі кожного пошуку названо в пункті.

  • Прикмети про тріснуте чи розбите дзеркало як знак смерті. Шукали за основами дзеркал-, зеркал-, люстер- поруч із тріс-, лусн-, розби- в усіх файлах корпусу і такої прикмети не знайшли. У поховальних записах поширений звичай завішувати дзеркало, коли в хаті покійник; у корпусі є також інші повірʼя про дзеркало, не повʼязані зі смертю.
  • Прикмети, що годинник зупиняється перед смертю. Є інший звичай: зупиняти годинник, коли людина вже померла, і то не всюди; у Вишевичах на Житомирщині 2008 року сказали: «А годинники у нас ідуть.»
  • Прикмети про свічку, що сама гасне, у рубриці «Прикмети на смерть» тому 2020 року. У виданні 1912 року вона є: у Вербівцях на Теребовельщині (рік запису не вказано) серед пригод, що віщують смерть у хаті, записали «Коли свічка (або каганець, або лямпа) сама з себе згасне.»
  • Прикмети, що впасти на кладовищі погано.
  • Заборони ходити на кладовище ввечері як прикмети смерті. Вечірня заборона в записах є, але її повʼязано з часом поховання: у Свічківці на Черкащині 2009 року казали, що поховати треба до заходу сонця, а після нього на кладовище не можна (переказ редакції).
  • Дятла серед передвісників смерті в томі 2020 року (він є лише у виданні 1912 року).
  • Статистичної перевірки будь-якої з наведених прикмет.
  • Ознак наближення смерті з медицини: їх свідомо не наводимо, хоч у томі 2020 року є окремі підрозділи про стан людини перед смертю.

Часті питання

Які прикмети перед смертю найчастіше трапляються в записах?

У рубриці «Прикмети на смерть» тому ІМФЕ 2020 року найчастіше згадано собаку, що виє (48 зі 156 записів), і сову, сича чи пугача (31 запис). Птаха, що бʼється, стукає чи зазирає у вікно, згадано в 13 записах. Також трапляються курка, що співає півнем, крук над селом, зозуля, тріск і стук у хаті, ікона, що впала, і падуча зірка. Ці числа рахують записи з рубрикою, а не людей.

До чого виє собака за народними прикметами?

Здебільшого в записах сказано просто, що собака виє на смерть чи на погане. У 13 записах уточнено напрямок: смерть віщує виття з мордою вниз, до землі, а в 10 із них виття вгору віщує пожежу, в одному війну. Риття ями собакою теж повʼязують із похороном, а в Широкій Балці 2013 року поруч прозвучало: «Ну, може, собака кістку ховає».

Чому кажуть, що сова кричить «поховав»?

У десяти записах тому 2020 року голос птаха передано словом «поховав» чи «поховаю». Здебільшого названо сову, сича або пугача, один раз дикого голуба, а в одному записі птаха не визначено. У Глинську 2012 року слово пояснили так: сич сідає на трубу, нахиляє голову, «і так ми перекладаєм». У двох записах той самий птах інакше кричить на народження дитини.

Що означає, якщо птах бʼється у вікно?

У 13 записах тому 2020 року про птаха біля вікна чотири називають і інше значення: гості, звістка добра чи погана. У Чичиркозівці 1990 року сказали: «гості прибʼються або хтось одібʼється [умре]». Автори дослідження 2022 року, які знімали удари птахів об вікна на відео, вважають, що причиною можуть бути відображення на склі.

Які погані прикмети на похоронах записали етнографи?

Серед заборон, які стосуються всіх, хто бачить похорон, часто трапляються дві: не переходити дорогу похоронній процесії (щонайменше 28 записів із 16 областей) і не дивитися на покійника через вікно (щонайменше 26 записів із 13 областей). У трьох записах із Чернігівщини дощ під час похорону чи до нього віщує ще одну смерть, а в Іваньках 2000 року про такий дощ кажуть: «Плаче за світом».

Які прикмети повʼязані з кладовищем?

Крук, що літає навколо кладовища (Холмщина, 1910), пташка, що співає на могилках (Стобихва, 2010), могила, що просіла протягом року (збірка Франка). Окремо записано заборону рідним кидати землю в могилу, але в Охтирці 2014 року кидають усі охочі.

Чи справджуються прикмети перед смертю?

Доведеної сили передбачення в них немає: перевірки ми не знайшли. Записи передають досвід окремих людей, і в них трапляються сумніви самих оповідачів. Дослідження ілюзії причинності показують, що звʼязок між неповʼязаними подіями може за певних умов здатися реальним будь-кому.

Чи є прикмета про тріснуте дзеркало або зупинений годинник?

У перевірених записах ми таких прикмет не знайшли. Є звичаї завішувати дзеркало і зупиняти годинник, коли в хаті покійник, але такі звичаї стосуються часу після смерті, а не прикмет перед нею.

Джерела

Сторінку підготувала редакція TYME за джерелами, прочитаними 17 листопада 2026 року.

Підтримай статтю

author avatar
Редакція TYME
Редакція TYME BLOG. Пишемо про те, що стає в пригоді щодня: дім і сім'я, здоров'я, авто, техніка, подорожі та поради. Кожен матеріал перевіряємо на фактаж, спираємось на офіційні джерела та особистий досвід редакції. Якщо знайшли неточність, ми будемо вдячні за сигнал.