Прикмети на Стрітення: засвічена громнична свічка на вікні сільської хати, сніг і перша відлига
1 min read

Прикмети на Стрітення: погода, звичаї і стрітенська свічка за записами етнографів

Зміст сторінки

Коротко. Стрітення Православна церква України і Українська греко-католицька церква тепер відзначають 2 лютого, у 2027 році у вівторок. У народних записах того дня «зіма з літом пострічаюцця» (збірка Номиса, 1864): якщо тепло, казали «Літо зиму побороло», якщо мороз, «Зима літо поборола» (Бехи на Коростенщині, 1927). Що саме обіцяли тепло чи мороз, у різних селах записали по-різному: суху чи мокру весну, скору весну чи довгу зиму, врожай чи неврожай. Освячену на Стрітення свічку звали громницею, громичною, громовою чи стріченською. Її запалювали в грозу, нею випалювали хрестики на дверях і сволоку, підсмалювали дітям волосся, від неї, за повірʼями, мала відступити відьма, а ще її давали в руки людині, яка помирала. Записи зроблено до календарної реформи 2023 року: прикмети, повʼязані з юліанським календарем, у перерахунку на григоріанський стосуються 15 лютого, а в записах XIX століття 14 лютого. Сторінка не є прогнозом погоди і не дає порад.

Звідки дані. Основа сторінки: архівні записи етнографа Василя Кравченка 1912-1931 років, переважно з Житомирщини (третій том його зібрання, ІМФЕ, 2025), приказки зі збірки Матвія Номиса (перше видання 1864, рік запису невідомий), запис Івана Франка з Нагуєвичів (Етнографічний збірник, т. 5, 1898; зібрано переважно 1880-1882), похоронні звичаї з Прикарпаття, записані 1910 року (Етнографічний збірник, т. 31-32, 1912), записи 1985-2013 років із тому ІМФЕ 2020 року та польові записи з праць етнологів Олександра Васяновича (2017) і Н. Левкович (2012). Шукали за основами стріт-, стріч-, сріч-, стреч-, громн-, громич- з урахуванням діалектних назв свята (Громниця, Стрічення, Срітення, Стричання) і помилок розпізнавання тексту. У збірці Філарета Колесси з Ходович у тому самому т. 5 Етнографічного збірника і в дисертації Д. Анцибор (2015) за цими основами записів про Стрітення ми не знайшли. У таблицях наведено вибрані записи, а не всі наявні. Цитати в лапках звірено з джерелами; тире замінено дефісом, апостроф (зокрема знак ъ у збірці Номиса) передано знаком ʼ за правописом сайту, наголоси не передано. Записи у спеціальній транскрипції, із суржиком чи з пошкодженим розпізнаванням подано позначеним переказом. Оповідачів не названо.

Коли Стрітення і чому старі прикмети стосуються середини лютого

З 1 вересня 2023 року ПЦУ і УГКЦ відзначають нерухомі свята за новим стилем, тож Стрітення тепер припадає на 2 лютого, у 2027 році на вівторок; громади, що лишилися на юліанському календарі, святкують 15 лютого. Записи нижче зроблено раніше. Для прикмет, повʼязаних із юліанським календарем, 2 лютого старого стилю в перерахунку на григоріанський календар відповідає 15 лютого в наведених записах XX-XXI століть і 14 лютого в записах XIX століття (збірки Номиса і Франка). Так і сказано в записах: у Лугинах на Коростенщині 1928 року громову свічку робили на Стрітення, «2го лютого по старому стиллі», а Олександр Васянович 2017 року писав, що на Поліссі «весну прогнозували за погодою на Стрітення (15 лютого)». Отже, хто дивиться на погоду 2 лютого, робить спостереження на 13 днів раніше, ніж люди, від яких такі прикмети записано у XX-XXI століттях, і на 12 днів раніше, ніж за записами XIX століття. Про дату, календарну реформу, саме свято і церковні звичаї докладно сказано на сторінці про Стрітення Господнє.

Прикмети погоди на Стрітення: зима зустрічається з літом

Що на Стрітення зустрічаються зима і літо, записано і в XIX, і в XX столітті. У збірці Номиса: «На Стрітення зіма з літом пострічаюцця», а в розділі варіантів (одмін) тієї самої збірки пояснено навіщо: «Стрічаюцця на Срітення зіма з літом, щоб побороцьця, кому йти наперед, кому вертацьця назад». У Нагуєвичах, за записом Франка, того дня жартували: «Стрітила сї зима з літом а свиня з війтом». У Житомирі 1927 року казали так само: «стрічаїця зіма з літом». У прочитаних записах зима зустрічається саме з літом; поширене формулювання про зустріч зими з весною в них не трапилося.

Хто переміг, судили з погоди. У Бехах на Коростенщині 1927 року записали: «Як на Сріченя тепло, то кажут: «Літо зиму побороло». А як мороз, то кажут: «Зима літо поборола».» У Сенигові на Звягельщині 1923 року ті самі слова мали прогноз: мороз означав довгу зиму і неврожай, «зіма боре літо», а відлига інше: «А коли одлига, то буде скоро весна, і буде врожай; кажуть: «літо зіму боре».»

Ознака Що сказано в записі Де і коли записано
Мороз суха весна (Бехи); довга зима і неврожай (Сенигів); сухе літо (Іванівка) (переказ редакції) Бехи на Коростенщині, 1927; Сенигів на Звягельщині, 1923; Іванівка на Коростенщині, 1928
Тепло, відлига мокра весна (Бехи); скора весна і врожай (Сенигів) (переказ редакції) Бехи на Коростенщині, 1927; Сенигів на Звягельщині, 1923
Сніг чи дощ мокре літо (переказ редакції) Іванівка на Коростенщині, 1928
Зранку мороз, а вдень сніг «Коли рано мороз, а вдень сніг, то весна буде суха, а літо мокре.» Іванівка на Коростенщині, 1928
Сніг пролітає або капає зі стріх буде «медний рік», тобто, найпевніше, багатий на мед (переказ редакції: текст запису пошкоджено розпізнаванням) Житомир, 1927
Мороз цілий день або капіж зі стріх від морозу залежало, чи сніг навесні зійде одразу, чи танутиме поволі, з приморозками (переказ редакції) Велика Піч (так у паспорті), 1923
Сніг пропадає на Стрітення зима стрічається з літом, сніг зникає, і відтоді настає весна, що зволожує землю дощем (переказ редакції: запис у спеціальній транскрипції) Двірець та околиці на Житомирщині, 1923
Свічки тріщать у церкві «Як на Сріченя в церкві свічки тріщат, то буде громове літо.» Бехи на Коростенщині, 1927

Записи не сходяться навіть у межах Житомирщини: мороз у Бехах обіцяв суху весну, у Сенигові довгу зиму і неврожай, а в Іванівці сухе літо. Прикмета показує, як думали в конкретному місці, а не загальне правило. Три з цих записів (Бехи, Сенигів, Іванівка), запис із Великої Печі і прикмету з Лугин про півня повніше наведено на сторінці, де зібрано народні прикмети про погоду, зокрема прикмети на Різдво і Водохреща.

Півень напʼється води: прикмета, яку записали найчастіше

Серед прочитаних стрітенських прикмет погоди найчастіше трапляється півень, що напʼється води з-під стріхи чи з калюжі: шість записів. У чотирьох із них прикмету повʼязано з Юрієм, тобто з весняним днем святого Юрія (23 квітня за старим стилем): чи вистачатиме тоді трави худобі. Висновки різняться.

Що сказано в записі Де і коли записано
«Як на Стрітення півень води напьєця с стріхи, то на Юрія бик напасеця на полі, і буде весна тепла, і рік гарний.» Житомир, 1927
«Півень води напʼється з стріхи, то на Юрія […] бик напасеця на полі, і буде весна тепла, і рік гарний - врожайний, а мороз і холодно - рік неврожайний» запис без зазначення місця і року в зібранні Кравченка
«На Грумниці (Стрічення) напʼється півень з калюжи водиці.» Костеневичі й Ортель Королівський на Холмщині, рік не вказано
як півень на Стрітення напʼється води з-під стріхи, весна буде холодна, дощова (переказ редакції) Лугини на Коростенщині, запис датовано 15 лютого 1928 року, тобто днем Стрітення за юліанським календарем
«Коли на Громницю півень не напʼєцця водиці, то на Юрʼю віл не наісцця травиці» збірка Номиса, 1864
як півень напʼється води, то до Юрія віл напасеться трави (переказ редакції) Удрицьк на Рівненщині, 2004 (запис О. Васяновича)

Тож у Житомирі, у записі без місця і в Удрицьку півень, який напився, віщував, що на Юрія худобі вистачить трави, а в перших двох записах ще й теплу весну. У Номиса записано споріднений заперечний варіант: якщо півень не напʼється, на Юрія віл не наїсться трави. А в Лугинах прикмета означала холодну дощову весну.

Стрітенська свічка: громниця, громова, стріченська

Свічку, освячену на Стрітення, у записах звуть по-різному, і здебільшого назва підказує, навіщо її берегли: від грому. У Великому Скниті на Шепетівщині 1929 року пояснили: «Громницею звеця свічка, котра приносиця до церкви на Стрітеня». Там її лишали в церкві на три служби, світили на Страсний четвер і на Великдень, коли вона стояла біля паски і при ній розговлялися, а потім запалювали, коли гримить (переказ редакції).

Як звали свічку Де і коли записано
громниця, громніца; католицьке свято ґромнічне Великий Скнит на Шепетівщині, 1929; Рудня-Фасова на Житомирщині, 1928; Забріддя на Житомирщині, 1912-1913
громнична, громична Сенигів на Звягельщині, 1923; Бехи на Коростенщині, 1927-1928
громова урочище Буцин, 1928; Лугини на Коростенщині, 1928; Вербівці на Городенківщині, 1985 і 1995
громʼєчна Дідковичі на Коростенщині, 1931
громовиця, яку дослідник пояснює як стрічальну свічку Мироцьке на Київщині, 2003 (запис О. Васяновича)
стріченська, стрітенська Чоповичі на Житомирщині, 2003; Завадинці на Хмельниччині, 2013; Бойківщина, за статтею Н. Левкович (2012)

У Сенигові 1923 року громничну свічку робили самі, але святили, а «вживають її тоді, коли гримить». У Турчинці на Житомирщині (рік запису не вказано) страсній свічці приписували здатність припиняти грім, і, за записом, те саме стосувалося свічки зі Стрітення (переказ редакції).

Свічка від грому: що з нею робили за записами

Що робили Що сказано в записі Де і коли записано
Запалювали в грозу свічку, освячену на Стрітення, тримали тільки для грому (переказ редакції: запис із суржиком); свічка «має в хаті бути - як гримит, блискає», а святять її на Стрітення Дідковичі на Коростенщині, 1931; Ясениця на Львівщині, 2011
Палили разом з іншими свяченими речами «світять громичну свічку», а під коміном палять свячену вербу, сіль, шкаралупу свячених яєць і крихти паски (переказ редакції) Бехи на Коростенщині, рік не вказано
Обходили хату перед великою бурею свічку обвʼязували свяченим зіллям, запалювали, тричі обходили будинки і казали «Господи, одверни»; «Ходять з нею по хаті, по вуглах, обходять кругом хати і світять у хаті, шоб гром одійшов» Рудня-Фасова на Житомирщині, 1928; Мироцьке на Київщині, 2003 (запис О. Васяновича)
Затикали комин запалювали громову свічку, а комин затикали, «шоб огонь не притягнув блискавиці» урочище Буцин, 1928
Вірили, що вогонь обмине від громової свічки «огонь обмине брата - огонь» Лугини на Коростенщині, 1928
Випалювали хрестики «першим чином хрести закурують на дверах і на белькові, шоб грім не вдарів»; «свічкою закопчують хрести на сволоках - це від громобою» Кулешівський Майданок на Житомирщині, 1926; Добринь на Житомирщині, 1927
Несли додому святий вогонь вогонь із церкви на Стрічення несли додому і накопчували хрестика на сволоці: «Хрестика того намагаються не замастить, щоб довго був» Добринь на Житомирщині, рік не вказано
Підкурювалися підкурювання свічкою, принесеною з церкви на Стрітення, записано у звʼязку зі страхом грому (переказ редакції) Бехи на Коростенщині, 1928

Підсмалювання волосся. Такий звичай зі свічкою, освяченою на Стрітення, записано в чотирьох місцях: у Кулешівському Майданку (1926), Добрині (1927), Бехах і Рудні-Фасовій (1928). У Бехах пояснювали, що так роблять, «щоб грому не боялись», а в Кулешівському Майданку, «шоб, борони Боже, груом неи вбив».

Свічка в господарстві: худоба, бджоли і відьма

Стрітенську свічку брали і на інші дні року. Перед першим вигоном худоби на пасовище, за записом із Бехів на Коростенщині і Солотвина на Бердичівщині (рік не вказано), худобу кропили свяченою водою від Водохреща і підкурювали свічкою, освяченою на Стрітення (переказ редакції). На Юрія в Бехах 1928 року «з засвіченною громичною свічкою обходять кругом хліва, щоб відьма не підійшла до коров». У Бехах 1927 року записали: «Громничну свічку приліплюют на воротях, то, кажут, відьма молока не забере.»

У чотирьох записах із тому Кравченка повторюється незвичний мотив: відьма кусає чи гризе громничну свічку. У Добрині 1927 року на Івана Купала ставили громницю в хліві, у стрісі, бо «як відьма буде у хлів іти, то мусить ту свічку вкусить». На Холмщині 1927 року свічку вішали на дверях біля корови: «вʼїдьма, од злосьці, вкусить свʼїчку. А до корови вже не полізе.» На Черняхівщині 1924 року на Купала молодиця клала на ворота дві свічки, весільну і стрітенську, і вбивала в стовп зуб від борони; відьма, за повірʼям, тоді не зайде на подвірʼя, а лише погризе свічки (переказ редакції: запис у спеціальній транскрипції). А в Кулешівському Майданку 1924 року чоловік розповідав, що перед Купалом поклав над дверима хліва серп, окраєць хліба і громницю, а вранці знайшов свічку надрізаною і погризеною і так, за його словами, довідався, що відьми є (переказ редакції: запис у спеціальній транскрипції). У Бехах 1927 року перед Купалом дійки корів мастили свяченим від Великодня салом і підкурювали стрітенською свічкою (переказ редакції).

Бджоли. У записах, які Кравченко зібрав 1923 року в Двірці та околицях, пасічник на Стрітення приносив воду з трьох криниць чи колодязів і зливав її в одну пляшечку, а коли зацвітала верба, варив її разом з йорданською водою і щучою головою та давав бджолам (переказ редакції: запис у спеціальній транскрипції).

Стрітенська вода і свячена сіль

У Житомирі 1927 року записали: «На Стрітення воду сьвятят». На Бойківщині, за польовими матеріалами зі Сколівщини, які наводить Н. Левкович (рік запису не вказано), на Стрітення святили сіль, воду і свічки, а зі свічками обходили хату і садок: «Тоти свічки… обходили хати, сад - ʼби не мерз».

Свічка в останню хвилину

Найсерйозніше призначення стрітенської свічки в записах повʼязане зі смертю: її запалювали або давали в руки людині, яка помирала. Таких записів ми нарахували сім, з 1910 по 2013 рік:

  • урочище Верболози на Житомирщині, 1912: свічку-громніцу, освячену на Стрітення, давали в руку перед смертю, «Це для душі осьвіченіє, шоб бачила, куди йти»;
  • Забріддя на Житомирщині, 1912-1913: свічку, яку тримала людина, що помирала, звали ґромніцею; у католиків свято звалося «сьвято ґромнічне», свічки святив ксьондз, їх купували і православні зі шляхти, і, за словами оповідачки, «Навіть наш батюшка на Стрітєнія сьвятить сьвічки»;
  • Двірець на Житомирщині, 1923-1924: дитині чи старому, які помирали, давали освячену на Стрітення свічку на польський лад; оповідач згадував, що раніше на Стрітення свічки святили поляки, священникові про те сказали, і він теж почав святити (переказ редакції: запис у спеціальній транскрипції);
  • Зелениця на Надвірнянщині, 1910: стежили, щоб хворий не помер без свічки, і найвідповіднішою вважали ту, «котрою ідуть на Стрітенє (15. II.) до церкви» (решту запису передано переказом через пошкоджене розпізнавання);
  • Вербівці на Городенківщині, 1985 і 1995: у момент смерті дають свічку в руки, найчастіше громову свічку, освячену в церкві на Стрітення;
  • Чоповичі на Житомирщині, 2003: «Як помірає людина, ставили стріченську свічку, а згорить стріченська, тоді ставіли, яка є, а гримничних не ставили»;
  • Завадинці на Хмельниччині, 2013: жінка згадувала, як свекруха перед смертю просила: «Засвіти мині стрітенську свічку», ту, що принесла з церкви на Стрітення.

Що не можна робити на Стрітення: що є в записах

Заборон, повʼязаних саме з днем Стрітення (не прибирати, не займатися рукоділлям, не рушати в дорогу, не сваритися), у прочитаних записах ми не знайшли. Ми переглянули по 250 знаків тексту навколо кожної згадки свята і стрітенської свічки, шукаючи слів не можна, не мона, не годиться, не вільно, гріх, не роб-, заборон-. Обмеження, які трапилися поруч, стосуються грози чи самої свічки, а не дня свята: у Великому Скниті 1929 року під час грози не можна було ні обідати, ні вечеряти, ні доїти корів (переказ редакції), а в Добрині випалений святим вогнем хрестик на сволоці намагалися не затерти.

Що з цього перевіряла метеорологія

Статистичної перевірки саме стрітенських прикмет за даними українських метеостанцій ми не знайшли. Шукали 17 листопада 2026 року українською, польською, чеською і німецькою: перевірка прикмет на Стрітення, на Громничну (Gromniczna), на Громниці (Hromnice) і на Lichtmess. Найближче дослідження стосується польських приказок. За анотацією статті П. Мачака та співавторів (2020), з понад 2000 польських приказок відібрали 28 про температуру з конкретним прогнозом і перевірили їх за даними 20 метеостанцій Польщі та сусідніх країн за 1951-2012 роки; частка справджень окремих приказок сягала 79%, а точність із часом знижувалася. Чи була серед цих 28 приказка про Громничну, з анотації не видно.

Друга перевірка стосується американського Дня бабака, який теж припадає на 2 лютого. Національна метеослужба США виводить його з давніх європейських погодних повірʼїв і зауважує схожість зі Стрітенням (англійською Candlemas). Національні центри екологічної інформації NOAA порівнюють прогнози бабака Філа з національними температурними даними США і пишуть, що за останні 10 років він мав рацію в середньому у 30% випадків. Для українських записів такої перевірки ми не знайшли, тож сказати, чи збуваються прикмети на Стрітення, не можемо. До того ж такі записи привʼязані до старої дати: 15 лютого за григоріанським календарем, а в XIX столітті 14 лютого, тоді як свято тепер 2 лютого.

Чого в перевірених записах не знайшли

У популярних статтях про Стрітення трапляються прикмети, яких у прочитаних записах ми не знайшли:

  • дощ на Стрітення до спекотного літа: в Іванівці 1928 року сніг чи дощ того дня, навпаки, обіцяли мокре літо;
  • бурульки до врожаю кукурудзи, іній до врожаю картоплі та гречки;
  • ясна зоряна ніч до врожаю чи до пізньої весни;
  • заборони прибирати, займатися рукоділлям, рушати в дорогу чи сваритися.

Натомість вода з трьох колодязів, про яку теж пишуть, у записах є, але лише один раз і як пасічницький звичай (Двірець, 1923). Відсутність у прочитаних томах не означає, що так ніде не казали, але подавати такі прикмети як записану традицію немає підстав.

Часті питання

Коли Стрітення і чи воно вихідний?

Тепер 2 лютого, у 2027 році у вівторок: з 1 вересня 2023 року ПЦУ і УГКЦ відзначають нерухомі свята за новим стилем. Громади, що лишилися на юліанському календарі, святкують 15 лютого. Вихідним днем Стрітення не є: у статті 73 Кодексу законів про працю серед релігійних свят його немає.

Які прикмети на Стрітення про погоду записали етнографи?

Тепло чи відлига означали, що «Літо зиму побороло»: скору весну і врожай (Сенигів, 1923) або мокру весну (Бехи, 1927). Мороз означав довгу зиму і неврожай, суху весну чи сухе літо, залежно від села. Якщо в церкві тріщать свічки, чекали громового літа, а сніг чи капіж зі стріх у Житомирі 1927 року обіцяли «медний рік».

Що означає, коли півень напʼється води на Стрітення?

У Житомирі 1927 року такий півень віщував, що на Юрія бик напасеться на полі, весна буде тепла, а рік гарний. Схожий зміст мають запис без місця і запис 2004 року з Удрицька, а в Номиса записано споріднений заперечний варіант: якщо півень не напʼється, на Юрія віл не наїсться трави. Але в Лугинах 1928 року та сама ознака означала холодну дощову весну.

Чи діють старі прикмети, якщо Стрітення тепер 2 лютого?

Прикмети, повʼязані з юліанським календарем, у записах XX-XXI століть стосуються 15 лютого (на 13 днів пізніше), а в записах XIX століття 14 лютого (на 12 днів пізніше). Статистичної перевірки стрітенських прикмет ні для старої, ні для нової дати ми не знайшли.

Що робили зі стрітенською свічкою?

За записами, її запалювали в грозу, випалювали нею хрестики на дверях і сволоку, підсмалювали дітям волосся, обходили з нею хату і хлів, підкурювали нею худобу, ставили від відьми і давали в руки людині, яка помирала.

Які заборони на Стрітення є в записах етнографів?

Заборон саме на день свята (прибирати, займатися рукоділлям, рушати в дорогу, сваритися) у прочитаних записах ми не знайшли. Трапилися лише обмеження під час грози, наприклад у Великому Скниті 1929 року не обідали і не доїли корів, поки гримить.

Чи збуваються прикмети на Стрітення?

Для українських записів перевірки ми не знайшли. За анотацією польського дослідження 2020 року, окремі приказки про температуру справджувалися до 79% випадків, а точність із часом знижувалася; прогнози американського бабака на 2 лютого, за NOAA, за останні 10 років справджувалися в середньому у 30% випадків.

Джерела

Сторінку підготувала редакція TYME за джерелами, прочитаними 17 листопада 2026 року.

Підтримай статтю

author avatar
Редакція TYME
Редакція TYME BLOG. Пишемо про те, що стає в пригоді щодня: дім і сім'я, здоров'я, авто, техніка, подорожі та поради. Кожен матеріал перевіряємо на фактаж, спираємось на офіційні джерела та особистий досвід редакції. Якщо знайшли неточність, ми будемо вдячні за сигнал.