Віншування на Різдво: старовинні і сучасні тексти

Зміст сторінки

Коротко. Віншувати означає поздоровляти, вітати; Словник української мови позначає це слово як рідковживане. У записах етнографа Олекси Воропая віншують на Святвечір, після колядки, на Новий рік і на Йордан. Нижче вісім старовинних віншувань, які Воропай наводить у книжці 1958 року, із поясненням, хто, коли і де їх казав, і шістнадцять сучасних від редакції: для родини, для дітей, для тих, хто далеко. Відмітьте потрібні, щоб роздрукувати, або скопіюйте текст у месенджер.

Зміст

Мій віншувальник: друк і копіювання
Що таке віншування і як його складають
Старовинні віншування з джерел
Сучасні віншування від редакції
Часті питання

Мій віншувальник: роздрукуйте або скопіюйте

Біля назви кожного віншування є галочка. Відмітьте ті, які хочете вивчити чи прочитати за столом, і роздрукуйте: на аркуші будуть лише вони. Окреме віншування можна скопіювати й надіслати рідним.

Що таке віншування і як його складають

У Словнику української мови в 11 томах «віншувати» пояснено як «те саме, що поздоровляти; вітати». У записах Воропая віншування звучить у різні моменти свят: господар віншує родину, вносячи дідуха на Святвечір; ватажок колядників, «береза», віншує господарів після колядки і частунку; на Гуцульщині коляда легінів «кінчається віншуванням»; на Буковині береза віншує господаря після величальної на Йордан.

Спільні елементи старовинних текстів зручно скласти в просту схему, за якою легко написати власне віншування (це редакційне узагальнення, а не правило з джерела):

Початок: «Віншую вас...» або «Віншуємо вас...» і з чим: «з цим Святим Вечором», «з цими святками, з цим Новим роком та Святим Різдвом».
Побажання: щастя, здоровʼя, достаток у полі, хліві й пасіці, а часто й образне порівняння, як у гуцулів: «аби у вашій загороді було стільки овечок, скільки у сім домі дрібних кришок».
Побажання свята: ці свята провести та других дочекатися, як у віншуванні господаря на Святвечір.
Кінцівка: «Дай, Боже!» чи «Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!». У гуцульському віншуванні «Дай, Боже!» хором відповідає вся ватага, а на застільне побажання господаря так відповідають гості.

Береза, за Воропаєм, це ватажок колядників: у ватазі зі «звіздою» пʼятеро, береза, звіздоноша, дзвонар, міхоноша і запасний, а в гуцульській ватазі легінів буває і двадцять осіб. Колядки, після яких віншують, зібрано на сторінці колядки, а новорічні примовки на сторінці посівалки. Звіздоноша і міхоноша є й серед ролей вертепу, різдвяної вистави з Ангелом, пастухами, царями і Іродом.

Старовинні віншування з джерел

Тексти подано так, як їх надрукував Воропай, з поясненнями редакції в дужках (хто і коли каже, варіанти через «або»); написання осучаснено (апостроф, «Новий рік» з малої), тире замінено комами чи переносом рядка. Діалектні форми на кшталт «долев добров», «прийшлиʼм», «склінно» не змінювали.

Віншування господаря на Святвечір

Паспорт: Господар вносить до хати «дідуха» і віншує родину (розділ «Свят-Вечір»). Майже такими самими словами, за Воропаєм, віншують і на західному Поділлі, вносячи сніп на Водохресний Святвечір (с. 117). О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 49.

Віншую вас із щастям, здоровʼям, з цим Святим Вечором,
щоб ви в щасті і здоровʼї ці свята провели та других дочекались,
від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік!

Береза від колядників зі звіздою

Паспорт: Парубки, що колядують зі «звіздою» на перший день Різдва; ватажок, «береза», віншує господаря після колядки і частунку. О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 61.

За цим віншуємо вас, чесний та величний наш пане Данило,
усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте,
щоб так воно і сталося!
Поможи вам, Боже, ці свята мирно одпровадити
та других у радості й веселості щасливо діждати,
а нам, колядникам, ласкаві будьте не за зле мати,
що у ваш чесний та величний двір повернули.
Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік!
Сим вас віншуємо, а самі усім чесним та ґречним низько кланяємося.
Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!

Гуцульське віншування з приспівом «Дай, Боже!»

Паспорт: Гуцульщина: коляда легінів закінчується віншуванням, береза каже його перед ґаздою і ґаздинею, а вся ватага відповідає хором. О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 63.

Віншуємо вас, аби у вашій загороді було стільки овечок,
скільки у сім домі дрібних кришок.
Віншуємо вам многая літа з цими святками,
з цим Новим роком та Святим Різдвом.
Дай вам, Боже, здоровʼя!

(Уся ватага колядників підхоплює хором:)
Дай, Боже!
А в домі склінно!
Дай, Боже!
У кіннику коні!
Дай, Боже!
У кошарі вівці!
Дай, Боже!
У пасіці бджоли!
Дай, Боже!

Колядка-віншування для панотця

Паспорт: Західна Україна: за Воропаєм, тут колядують і старші люди, найчастіше чоловіки з церковного братства; вони йдуть до панотця, першу частину співають, ставши перед образами, а другу після частування. Текст Воропай записав від гуцула Годованця, якому було понад 60 років. О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 62.

(Перед образами, при вході)
Ой, господар-господаречку,
Прийшлиʼм до тебе раз в рік в гостину
Раз в рік в гостину повіншувати,
Повіншувати, щастя бажати.

(Після частування, обличчям до образів)
А за цим словом у дзвоники дзвоним,
У дзвоники дзвоним, низько ся клоним,
Низько ся клоним, Богу ся молим:
Ой, дай нам, Боже, золоті хрести,
Золоті хрести, ключі небесні,
Ключі небесні від Бога-Христа,
Щастя й здоровʼя, прибутки добрі,
Прибутки добрі і з віком довгим,
І з усім домом, і з чесним двором,
І з паніматкою, і з челядою,
І з усім чадом, і з усім людом,
Святим Божеством, Божим Рождеством.

Колядка-віншування для парубка

Паспорт: Буковина: Воропай наводить її за збіркою Якова Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (ч. III, с. 555-556). О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 82.

А за сим словом в дзвоники дзвоним,
В дзвоники дзвоним, тобі ся клоним.
Ґречний молодець, на імʼя пан Данило,
Тобі ся клоним, тебе шануєм,
Тебе шануєм, тебе віншуєм:
Щастям, здоровʼям і долев добров,
І долев добров, і віком довгим,
І з вітцем, з матков, з усев челядков,
І з милов своєв нареченою,
Нареченою, зарученою;
В городі зело, в дворі весело,
В городі зілля, в дворі весілля,
А сам вийди к нам та подякуй нам,
Що те так красно защебетали,
Як соловейко у лузі в тузі,
Як зазулечка в вишневих садах,
Як ластівочка в побитих дворах,
Як златі гуслі, як срібні струни,
Стрілці молодці в мисливській думі.

Побажання для пасіки

Паспорт: Гуцульщина: одне з цих побажань виголошують, висипаючи пшеницю ґаздині в запаску; навесні цією пшеницею посипають вулики. О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 64.

Дай, Боже, аби ся пасіка була така велика,
як святки були величні.

(або)
Дай, Боже, щоб бджоли роїлися та меди лилися.

Подяка берези на Йордан

Паспорт: Буковина: парубки-щедрівники співають господареві величальну, господар обдаровує їх грошима на церкву, а береза, дякуючи, словами бажає, щоб у хаті «святилася» йорданська вода. О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 126.

Що ми казали, аби так воно і сталося,
і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу.
Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця,
як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік.
Дай, Боже!

Застільне побажання господаря

Паспорт: Розділ «Різдвяний день» (окремий день після Різдва, а не саме Різдво): так господар, приймаючи гостей, промовляв до першої чарки; гості відповідали «Дай, Боже!». Місце запису Воропай не вказує. О. Воропай, «Звичаї нашого народу», т. 1, Мюнхен, 1958, с. 128.

Помершим душам. Царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та діткам маленьким.
Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі повертається.
А нам пошли, Боже, вік і здоровʼя, щоб цей празник одпровадити
та в мирі-покої і з вами, здоровими, щастя діждати.
Сподоб, Господи, Боже наш, щоб Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю,
а нам діждати жати, споживати та людям несть віддавати!..

Сучасні віншування від редакції

Ці тексти написала редакція TYME за схемою вище: звернення, свято, побажання і кінцівка. Їх можна казати за столом, надсилати рідним чи давати дітям вивчити.

Для родини

За святвечірнім столом

Для родини, текст редакції TYME.

Віншую вас зі Святим Вечором і Різдвом Христовим!
Кутя вже на столі, і добре чути ваші голоси.
Бажаю нам здоровʼя й часу побути поруч,
вислухати одне одного, а коли треба, помовчати разом.
Дай, Боже, ці свята провести в злагоді та других дочекатися.

Мамі на Різдво

Для родини, текст редакції TYME.

Віншую тебе, мамо, з Різдвом Христовим!
Дякую за вечері, на які ти нас збирала,
і за місце поруч із тобою.
Бажаю тобі здоровʼя, відпочинку й часу для себе.
Сьогодні сідай, ми подамо до столу.
Христос народився!

Господарям, до яких прийшли колядувати

Для родини, текст редакції TYME.

Віншую вас, дорогі господарі, з Різдвом Христовим!
Щоб у коморі не переводилось зерно, а в хаті сміх,
щоб кожен, хто переступить ваш поріг, приносив добру новину.
Будьте здорові, в гаразді оставайтеся!
Дай, Боже!

Сусідам і друзям

Для родини, текст редакції TYME.

Віншую вас із Різдвом Христовим і Новим роком!
Добре знати, що поруч є двері, в які можна постукати.
Бажаю вам здоровʼя, хліба до столу й часу на гостину.
Хай колядники знаходять вашу хату,
а ми частіше заходимо одне до одного на чай.
Дай, Боже!

Для дітей: короткі віршики